Непередбачений процес або заплановане насилля

Блоґ: Дарина Саїнчук

США вийшла в світові лідери після другої світової війни, бо тоді для неї склалися найкращі обставини. Європу за економічним розвитком відкинуло на десятки років назад (Італію — до рівня 1909 р., Німеччину – до 1908 р., Францію – до 1891 р., Австрію – до 1891 р.). Тоді США почала вести політику направлену на економічне ослаблення європейських держав, які, на той час, втратили свій вплив на власні колонії за відсутності фінансових ресурсів для їх підтримки.
З часом вектор діяльності США направився на цілий світ. Американці запропонували своє бачення світу та його побудови за власною архітектонікою. Вони вважають, що цей процес повинен бути побудований на власних ідеях свободи, на своїй моделі демократії, на безапеляційну віру в ринкові механізми. США хоче мати виняткове право всекерованості всім, диктувати свої умови і вимагає їх жорсткого виконання. Чи правильно це? Світ не такий однополярний, як здається. Можливо, як і завжди, Китай недооцінюється? А тим часом він активно включається в боротьбу за нові ринки.
Після розпаду Радянського союзу на його території відбулися дезінтеграційні процеси, також почали впроваджувати ринкові механізми. Банальними стали уявлення у цьому регіоні про стабілізацію за рахунок імпорту демократії та ринкових моделей. Чи доцільно використовувати «корисні» американські рецепти у економічній політиці країн, що розвиваються? Саме ці «добрі» поради дозволяють контролювати менш розвинені країни, які попали та попадають в боргову пастку за допомогою ТНК та банків, а також міжнародних інститутів, які, в свою чергу, курують фінансову та економічну політику і це призводить до втрати авторитету національних урядів. За ярликом «Захист прав людини» легітимізується втручання в справи суверенних держав. Можливо, така експансія США призводить до розколу на проамериканський, ісламський та китайський вектори розвитку світу?

8 коментарів

Ого, схоже на аналіз теорії всесвітнього заговору. «Хто керує світом? Хех. Невже американці?»
Хотіла б я зараз написати щось таке просте і очевидне, але до чого ще ніхто не міг дійти, і щоб всі сказали: «Точняк! Ось хто керує світом! А ми собі думали!..»
Але ні, не маю чого такого сказати…

Країна — це перш за все люди, які у ній живуть. Громадяни і іноземці. Що знає рядовий американець про те, як здійснює свою політику його країна на світовому рівні? Ми знаємо більше, бо більше цим цікавимось. Ну, ви ж знаєте, які американці аполітичні.
Таким чином, на мою думку, не можна говорити, що США щось там робить чи не робить. 99,99% населення цієї країни навіть не здогадується про те, що відбувається… їм все одно.
Є купка людей, котрі здійснюють політику від імені всієї країни. Хто вони? Політики? А за політиками стоять сірі кардинали? А за ними стоїть ще хтось? В знаєте? Бо я не знаю.
Так само і Китай.
Так само і Україна.

І тут… що там про демократію? Воля народу?
51% за, 49% проти. І ми, згідно демократії, ігноруємо волю меншості. (Це якщо не було фальсифікації — ну, це наші, українські, реалії).
Про яке тоді народовладдя йдеться?
Очевидно ж — політику править… хто?

Не я. І не ви (інакше б ви це не читали).

Можна уявити собі світ величезною машиною чи, краще, живим організмом. Тоді хто ним править? Кожен з нас в силу своїх повноважень чи спроможностей. Але навіть клітини мозку, що можуть змусити весь організм рухатися в певному напрямку (навіть думати певні речі!), не особливо довго проживуть без, наприклад, печінки.

Розумієте? Якщо моя метафора правильна, ми всі взаємозалежні. Це якщо я не зайшла в порівнянні занадто далеко.
Інколи здається, що в Україні все порушено — політики собі окремо, народ окремо, і хоч як ти тут не протестуй, їм від того гірше не стане, вона можуть взагалі нічого не помітити!
Думаю, так довго не триватиме. Але… Я не пророк… на жаль…

Щось я трохи захопилася.
А ви як думаєте? Хто керує світом?
І чи має, наприклад, Китай тут якусь долю?

Влада не належить тим, кого «обирають», але тим, хто контролює фінансові потоки та ресурси світу, через транснаціональні корпорації, міжнародні структури та ін. важелі впливаючи на ситуацію в кожній окремо взятій точці планети. Для наднаціональних структур національні суверенітети не становлять перешкоди, і для легітимації впливу задіюються абстрактні об'єднання (або «цінності») різного роду, протиставлення яким рівнозначне втраті національної легітимності будь-якої місцевої влади. Справжня влада тим і влада, що ніяких впливів «знизу» не зазнає, перетворюючи в т.ч. систему «делегування» повноважень у чергову фікцію для експлуатованих мас.

А, тобто реальну владу мають ті, у кого ресурси (гроші).
Таки так. А як же інакше.

«Когда говорят: „Дело не в деньгах, а в принципе“, не верьте. Дело в деньгах.» (Кин Хаббард) — Хочу Вам нагадати нашу недавню дискусію.

Дарця, дуже наївне трактування історії, особливо історії Єврои. Без плана Маршала, який ти напевно мала на увазі говорячи, що «США почала вести політику направлену на економічне ослаблення європейських держав», не було б взагалі нового розвитку Європи, або він затримався б як мінімум на багато років. Так, США намагалися та намагаються керувати світом, але чи це США, тобто прості пересічні громадяни? Ні це політична еліта, яка виконує замовлення ТНК, а ті вже лавно не просто американські.Крім того важливою особливістю зовнішньї політики США є «мозкові трасти», які займаються в основному плануванням та прогнозування. Політика США планується на десятки років вперед і успішність цього планування більше 50%.

Одна з цілей «Плану Маршала» у післявоєнні роки — це протидія поширення впливу Радянського союзу на країни Західної Європи, це такий собі перший крок «холодної війни». Це дало змогу США зміцнити західний блок у боротьбі з Радянським Союзом. Цей план дозволив уникнути кризи також у США, в результаті надлишку виробленої в роки війни продукції, забезпечивши її експорт на ними ж створений західноєвропейський ринок, він допустив розширення американських капіталовкладень у Латинській Америці та створення системи впливових міжнародних економічних організацій — МВФ, ГАТТ, МБРР. І це все було здійснено під виглядом «найбезкорисливішого акту в історії» — як сказав В. Черчиль. Але насправді: хочете грошей – виконуйте наші правила.
Вже згодом європейці створили власний союз держав-членів тобто ЄС, щоб таки протистояти США та ввели євро для конкуренції з доларом.

Що до «мозгових трестів» та їх ефективності: якщо якийсь трест, повідомляє своїм замовникам, що у 2015 відбудеться подія Х, то імовірність її настання вища, тому що технологія та політика адаптуються відповідно до цих прогнозів.

Дійсно пересічні американці турбуються щоденними хлопотами, лише 2-3% розуміють суть процесів, які відбуваються у світі, і мають необхідні знання, щоб на ці процеси впливати.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте